• Новини
• Спонcорам
• Бiблiотека
• Автори
• Пiдприємство

Звичайнісінький базар біля звичайнісінької митниці.

Щоправда, базар неофіційний, а митниця - державна... але.

Але він існує на тому ж місці, на якому колись мав статус офіційного.

Що робиться у митниці, цій важливій установі, за високим металевим тином - ніхто не знає. Проте базарним бабусям надто добре відомий сам тин та "сумлінні" міліціонери.

Місто. Це одна з його вулиць, один з провулків. Через маленьку дорогу функціонує "Хата", тобто кафе в етно-стилі. Які ще визначні місця? Інститут та зупинка метро. А ще є квартал банків та взуттєвих магазинів, але це вже далі.

Чому ж тут помилково притулився базар? Слушна думка. Ну, мабуть, тому що тут майже немає продуктових магазинів. Та я про інше.

Люди біжать, запізнюються; студенти запихаються "біляшами" - всім ніколи; ніхто майже не помічає, що десь то притулився базарчик. А якщо й бачать - то лише базар.

Я бачу більше.

Український ярмарок... Яскрава, феєрична дія.

"Ярмарок! Ярмарок!". Ця звістка облітає всі села задовго до самої події: люди готуються до неї з дбайливістю, як до Різдва або Великодня. Ярмарок!

Ярмарок... Вишиті сорочки, пишні вуса, смушеві шапки... Це козаки. Вони проходжаються по площі, як по своєму подвір'ю і зверхньо споглядають на все дійство. Іноді купують люльки або тютюн, але це для відвороту очей - козаки вимальовуються перед дівчатами.

А що ж дівчата? Вони купують... ні, більше дивляться навкруги. Ну звісно: видивляються щастя.

Це дивовижний світ - ярмарок. Тут люди стають іншими.

Дівчата у стрічках, смагляві, щиро посміхаються у вільний від роботи час. Ярмарок - свято для нашого народу, з музиками, з піснями, з маленькими радощами - півниками на паличках. Тут дівчата роздивляються нитки для свого першого рушника; тут кожен парубок мріє про шаблюку; тут молодиці вперше купують хустку, очіпок. А старі віддають кошти на нову люльку.

Чого тільки не побачиш на ярмарку!

Тут тобі і вареники, і хустинки, і гарбузи. А скільки яблук, вишень! А пшениці! Продають букети для Спаса, кріп, часник, квас, макові рулети, огірки... Навіть можна знайти саджанці груш і чорнобривців.

Це справжній, український ярмарок.

На кожному кроці чуєш: "Добирайте яблучка!", "Ночви, віники!", "Дівчата, гляньте лишень на стрічечки!", "Найкращий гречаний мед!"...

Бачиш маленьких сухих бабусь із м'ятою та горіхами. Дивишся на пишні жупани, підперезані кушаками...

Різний люд на ярмарку: сивоусі козаки, гарні молодиці, убогі, дітлахи, дівчата... Сміються, просять, торгуються, вихваляються...

- Беріть, куме, огірки!

- Та нащо мені огірки?

- Дивіться, люди! Чим ви, добродію, закусювати будете? Чи, може, секрет який знаєте, щоб отак випити - і не закусити?

- В мене своїх хата повна, не хочу я ваших.

- Тоді візьміть оковитої. З Полтави, брат робив.

- Не хочу!

- Ви чуєте?! Огірків не треба, горілки не п'є. Тьху на тебе - баба, не чоловік! Тільки рід козацький соромить!

- А ти хто такий, щоб мій рід займати?! Не чіпай, чого не знаєш!..

І запалилися, і почалася бійка...

- Кралечко, а ходи-но сюди! Поглянь, як корали на сонці грають...

- Краса... Тітонько, любонько, скільки? Все віддам за таке!..

- Агов, козаче! Куди так біжиш? До Одарки?

- Ні, до Галі.

- Без дарунка? Стрічки купи - шовкові. Недорого візьму.

- Скільки ж?

- Ні, циганко, дорогі. Не візьму.

- А хочеш, поворожу, про кохану розповім? Хочеш?..

І так - всюди. Там перевернувся віз із борошном, там гроші згубили. Тут обдурюють, а он там - торгуються...

Це справжнє. Те, що колись назвуть манірним словом "автентичний колорит". Здавалося б: тут продається все, але самий дух цей неможливо придбати ні за які гроші.

...Кобзар грає. На майдані збираються й старі, й малеча. Ніжно проказують струни про звитягу молодого Грицька і про вірну його Мелашку, про щиру любов і довгу розлуку... А потім кобзар замовкає на мить, щоб просміятись жартівливою пісенькою. А згодом - тихо-тихо оповідає про нещасливу долю, про голод, про смерть та біду - про ворожу навалу часів Батия...

І зажуривсь майдан, і пригадав історію свою.

А навкруги - літо, а навкруги - спека, навкруги галас, співи, музика, сопілки, посмішки, стрічки, свіжа вода з криниці...

- Беріть, пане, грибочки!

- Відчепись, стара! Що тобі треба від мене?

- Пане, сама збирала в лісі...

- Бабо, що ти верзеш?! В якому лісі?! Хто мені скаже, що твої "грибочки" не радіаційні? Що вони не з Чорнобиля, хто мені гарантію дасть? Ти ж сама не знаєш, де ти їх понабирала! Чи не так?!

- Що ви, пане...

- Йди у своє село разом із грибочками!

Які козаки? Це мрійники. Дівчата перетворюються на леді в міні-спідницях. А молодиці стають звичайними стомленими киянками. Ніякого ярмарку нема - неофіційний базар біля митниці. Просто я побачила трохи більше.

2008