До головної... |
Безумовний Закон Єгор Кузьмічов Додаток 7 |
Редакція — Усім Додаток 2.4. До Листа Вих. № ЗП-МФУ-001 від "24" січня 2022 р. "Щодо надання державного фінансування з метою реалізації норм чинного Законодавства України" РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у Cправі про застосування української мови. Щодо Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) № 10-рп/99 у Справі № 1-6/99 від 14 грудня 1999 року — далі по тексту згадується як Рішення КСУ №1. 01 Стосовно особливостей застосування української мови як державної та інших мов, що використовуються в Україні, та їх взаємного впливу, питання піднімалося вже неодноразово. Одним із прикладів цього є відповідні рішення Конституційного Суду України. Деякі виводи, які мають місце в Рішенні КСУ №1 мі наведемо. 02 Так, в даному Рішенні КСУ №1 в пункті 3 підпункту 5 вказано, цитуємо: "Зокрема, відповідно до чинних законів питання застосування української мови визначено щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України та Національної гвардії України; видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформлення митних документів тощо." На підставі даного пункту можемо зробити висновок, що поняття "державне", державна мова завжди розглядалися в контексті "мова державних інституцій", мова загально державного, міжнаціонального спілкування, залишаючи громадянам України право самим обирати, яку мову вони мають використовувати в інших сферах життя. Наприклад в наведеному реченні, стосовно друкованих засобів масової інформації, вказано, цитуємо: "…питання застосування української мови визначено щодо … видання друкованої продукції, призначеної для службового та ужиткового користування, що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо); висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації". Таким чином, використання державною мови обов’язкове для державних установ, підприємства ж та установі приватні мають самі обирати, яку мову вони використовують. Нагадуємо, ці висновки зроблені на підставі положень Конституції — основного Закону України. Неможливо виправляти Конституцію іншими законами, це заперечую основним принципам нашого суспільства, щоб там не казали ангажовані політикани. 03 Стосовно прав інших мов, їх носіїв — громадян України інших національностей, Конституційний Суд України в Рішенні КСУ №1 в пункті 4 поясняє, цитуємо: "Відповідно до частини третьої статті 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє розвиткові мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (стаття 11 Конституції України). Неприпустимість привілеїв чи обмежень, в тому числі і за мовними ознаками, закріплена в частині другій статті 24 Конституції України." Очевидно, фактична заборона Видань, випуск яких нібито має бути обтяжений додатково таким же тиражем в тому же об’ємі, що реалізується по тій же вартості, — це порушення, в нашому випадку, гарантованого Державою "вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України". 04 Далі в тому же пункті вказано, цитуємо: "Частина п'ята статті 53 Конституції України містить положення, згідно з яким громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства. На зазначеній вище конституційно-правовій основі вирішується проблема щодо застосування мов національних меншин України. Гарантування національним меншинам України права на вільний розвиток, використання і захист їх мов відповідає змістові міжнародних договорів України. Зокрема, Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, ратифікована Україною 9 грудня 1997 року, зобов'язує держави створити у себе необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість розвивати свою мову (пункт 1 статті 5 Конвенції)". Неможливість випуску Видань в разі відмови від фінансування їх україномовної версії прямо заперечує виконання вказано Конвенції. 05 Слід підкреслити, всі спроби взагалі "вивести з обігу" російську мову, мову на якої думає, розмовляє та піше та читає значна частина громадян України нічого крім шкоди суспільству та державі Україна не принесе. |
|