|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
До головної... |
|
Золота Доба 2008, №1 (8). ПОЕЗІЯ Вiкторiя Iвченко. |
|
Розмова з Долею у підземному переході На скрипці панна Доля грала... Того не чули у юрбі... А я їй гривеньку поклала Й лишила другу при собі! Тепер Вона мене полюбить, Кохання милого пошле - На щастя, може, не на згубу... На радість щиру - не на зле! По тому Доля ніжну скрипку Сховала у старий футляр... Пішла. Не оглядалась. Швидко. І байдуже до інших пар! У переході їх доволі... Завжди накурено... Спиртне... "До кого ж ти прихильна, Доле?" - Так раптом думка промайне! "Про те не думай, моя мила, Нехай живуть, мов уві сні..." І враз, мов сонце, проясніла, І посміхнулася мені! Нові переклади з Арсенія Тарковського Я учився траві... Це було, мов у сні... І трава, наче флейта, співала мені... Я вслухався тоді у ті звуки чарівні, Розрізняв кольори в комашиному леті... Між зелених ладів польову стрів царівну... Мить - і погляд її спалахнув, мов комета... Я учився траві, що була у росі - Вірив кожному слову її... І сльозі... *** Моя релігія - Людина, Мій храм - свята її душа... Для мене вільна Україна - В моїх окрилених віршах! Я буду падати, страждати, Знов підніматись, знов іти... І все ж я віритиму свято, Що перше - то себе знайти! Здолати муку і печалі, І недовіру, і жалі... Тих розпізнати, хто повчає І снить в ілюзіях своїх... Нехай вже сплять, нехай волають - Душа прокинулась моя! Вона єдина тільки знає, Що лялька сіра - то не я! Льодком тоненьким вкрилася ріка Льодком тоненьким вкрилася ріка, Хоча зима на місяць запізнилась... Та крига - мов перетинка тонка - Дві долі наче навпіл розділила. В своєму світі - ти, в своєму - я, І ті світи - в космічній високості... Вчимося правилам щоденного життя, Не пам'ятаючи, що тут - ми тільки гості! Сніжок легкий припорошив плече - На ньому янгол дикий спочиває... Ріка замерзла... Але Час тече... Душа жива... Вона не замерзає! |
|
2008 |
 |
 |
 |
 |
 |