• Новини
• Спонcорам
• Бiблiотека
• Автори
• Пiдприємство

КАЛЕНДАР від Марії Квітко

У французького письменника Альберта Камю, сина німця і іспанки, що народився в Алжірі у 1913 році, виявилося найкоротше життя серед лауреатів Нобелівської премії по літературі. Коли в 1957 р. Камю отримав Нобелівську премію, йому були всього 44 роки, а вже у віці 46 років він розбився в автокатастрофі. Після смерті його творчість викликала багато суперечок, бо нігілізм післявоєнного покоління був серйозною проблемою, що привела в кінця-кінців до виникнення руху хіппі і сексуальної революції. Сам Камю прагнув "уникнути відвертої брехні і протистояти пригнобленню".

У цьому його погляди схожі з концепцією творчості іншого письменника -колишнього каторжника, що став членом-кореспондентом Академії наук.

Народжений у 1821 році, російський письменник Федір Достоєвський в 28 років на Семенівськом плацу в Петербурзі пережив обряд підготовки до страти: "десять жахливих, безмірно страшних хвилин чекання смерті" - як писав надалі він сам. Десятьма хвилинами жаху і десятьма роками життя (каторжна в'язниця і дисциплінарний батальйон) розплатився письменник за два роки свого захоплення ідеями утопічного соціалізму. І, як справжній "скорпіон", він кинувся в протилежну сторону - до християнського вчення. "Страждання невимовне, безконечне", яке Достоєвський пережив на каторзі, назавжди залишилося в його творчості.

Декількома роками раніше, в 1818 р. народився ще один неоднозначний письменник, творчість якого викликала запеклі дискусії в Росії і глибоку повагу в Європі. Іван Тургенев - перший з російських письменників - отримав визнання як "великий романіст". Його урочисто вшановували в Оксфорді, але не на батьківщині. Російський імператор Олександр III, дізнавшись про смерть Тургенева, полегшено зітхнув: "Одним нігілістом менше".

Не лише Європа, але і Америка, може похвалитися своїми "нігілістами". По той бік океану, в 1922 р. народився письменник Курт Воннегут - "релігійний скептик-вільнодумець", як охарактеризувала його одна людина. Досить дивне поєднання для світогляду, але якщо пригадати, що Курт вважав себе пуританином, а в творчості, "поєднуючи гірку правду і розумну гуманність", називав всі речі своїми іменами, у тому числі відзначаючи, що "пуританство перетворилося на такий мотлох...", напевно, можна погодитися і з такою думкою про нього. Всесвітню славу йому принесла книга "Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей", і вона ж попала в список потенційно шкідливих книг (складений в 1972 р. в Дакоті), які вилучали з шкільних бібліотек і спалювали. Що письменник з іронією прокоментував: "Там, коли я був підлітком, палили і людей. Отже, хай вже краще палять книги - прогрес, як ніяк". Воннегут писав сюжети для коміксів "Склеп жахів", в 90-х роках вони увійшли до серіалу "Байки зі склепу".

Майже за сто років до Воннегута, в 1838 році на Україні народився письменник, який, на думку І.Франко, спробував "всеосяжним оком зазирнути в душу громадськості і правдивіше описати її". Іван Нечуй-Левицький був реалістичний в своїх романах і повістях, його тонкий гумор подобався, і його твори із задоволенням читали в суспільстві. Він збагатив українську літературу новими колоритними постатями усіх соціальних верств і класів. Критики називали його "найталановитішим з сучасних українських письменників". Михайло Старицький переробив його комедію "На Кожум'яках" для більшої сценічності, і ми досі з задоволенням дивимось її під назвою "За двома зайцями". Він навіть дав "путівку в життя" майбутньому главі Центральної Ради України Михайлу Грушевському, рекомендувавши до друку його перші твори. Лише одного Іван Нечуй-Левицький не передбачав, що його ідею про використання талантів українських письменників в першу чергу для зображення української дійсності, сприймуть за часів Сталіна як ознаку шовінізму, а фразу про неприйнятність штучного створення української мови, вирвуть з контексту і використовуватимуть як аргумент в дискусії про мовне протистояння.

Листопад - час поетів

1711 рік дав Михайла Ломоносова, всесторонньо освіченого ученого-дослідника природи світового значення, російського літератора, поета, що заклав основи сучасної російської літературної мови.

Під безпосереднім впливом ідей французької Просвіти група інтелігенції створює у Львові гурток "Руська трійця". Одним з засновників гуртка стає поет, сільський священик Маркіян Шашкевич, що народився через сто років після Ломоносова, в 1811 році. Ідея була - допомогти народу усвідомити "достоїнство своє і свою силу". А для того потрібно було насамперед показати інтелігенції красу української мови, що Маркіян та його друзі старанно робили, почавши писали рідною мовою.

У 1880 році народився Олександр Блок, поет, драматург, есеїст, один з найбільших поетів свого часу, якого Анна Ахматова назвала "трагічним тенором епохи".

Незадовго до війни, в 1912 році народився Андрій Малишко, поет від Бога. Напевно, щоб нагадати змученій Україні, що кохання не можна вбити нічим: ні війною, ні голодом, ні репрессіями.

Під час першої світової війни (1915 р.) народився інший поет - Костянтин Симонов. А вже під час другої світової мільйони людей шепотіли рядки з його вірша, написаного для однієї - Единої:

"Жди мене, я повернусь,

тільки дуже жди..."

В 1887 року народився Самуїл Маршак, поет і перекладач, автор "дорослих" творів: літературної критики, публіцистики, прози, який широкій публіці був відомий, в першу чергу, як дитячий письменник. "Жила людина неуважна на вулиці Басейній". Це не про нього. Маршак займався біженцями, безпритульними дітьми, організовуючи для них один з перших дитячих театрів, і вже точно перше в світі державне видавництво дитячої літератури. Педагоги 30-40-х р. своєрідно розуміли, якою саме має бути література для дітей. Маршак скаржився в листах до Горького, з яким був знайомий багато років: "Дуже заважає нам в роботі відношення педагогів (а вони майже єдині, на жаль, критики і рецензенти дитячої літератури). Майже завжди вони оцінюють твір лише з боку теми ("Що автор хотів сказати?"). Перш за все вони бояться казковості і антропоморфізму. На їх думку, фантастика (всяка) вселяє дітям забобони".

Шедевром критичного недомисла можна вважати рецензію А. Грудської про знамениту "Пожежу" Маршака, опубліковану в журналі "Дитяча література" за 1932 рік.

"Автор показує дівчинку, в якої згорів будинок: "Будинок згорів у бідної Олени". Горе дитяти дане в книзі якимсь самотнім. Це особисте горе з приводу свого власного нещастя. Викликає також подив, чому автор не вивів образ Кузьми як ударника, по-перше, і, по-друге, чому не показав і не відтінив в дещо сильніших фарбах комуністичне відношення до праці і своїх обов'язків пожежників, їх дисциплінованість і свідому відповідальность за доручену їм справу. Маршак повинен спробувати написати книгу, з якої діти взнали б, якої великої шкоди завдають пожежі соціалістичному господарству, скільки зусиль і яка величезна кількість людської праці гине інколи у вогні. Така книга виховає в дітях свідомо-обережне відношення до вогню - прагнення зберегти колосальні витрати праці всього колективу будівельників соціалізму. Рішення квітневого пленуму ЦК партії 1931 року про комунальне господарство допоможуть т. Маршаку намітити правильну лінію розробки нової книги про пожежу для радянської дітвори".

"Тато", улюбленного Незнайки і його друзів, Микола Носов народився в Києві в 1908 році. А в 1913 р. народився Віктор Драгунський, письменник і сценарист. Його "Денискіни оповідання" досі читають наші діти.

Автор "Шкідливих порад", веселих і корисних мультиків, неординарний педагог і весела людина, Григорій Остер народився в 1947 році, саме в листопаді, щоб підтримати репутацію цього місяця, як найсприятливішого для народження дитячих письменників.

2007