До головній...

Зустрілися два ФОП-а


Антон Коноваленко


Додаток 13


У кiнець |  Попередній |  Перелік додатків  |  Наступний |  Повернутись...

Проект


До Господарського суду м. Києва

01030, м. Київ-030,

вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-в,


Позивач:

Фізична особа-підприємець ФОП2,

який діє на підставі Виписки з ЄДР, РНОКПП ***

Розрахунковий Рахунок UA *** в АТ КБ "ТотБАНК"

Юридична адреса: Адрес.

Фактична адреса: Адрес.

Тел. +38 0** ***

e-mail: ***


Відповідач:

Фізична особа-підприємець ФОП1.

який діє на підставі Виписки з ЄДР, РНОКПП ***

Юридична адреса: Адрес1

Фактична адреса:

Тел. +38 0** ***, +38 0** ***

e-mail: ***


Представник Відповідача

Адвокат Адвокат1

АБ "Адвокат1 та Партнери"


Вартість позову: 53385,47
(прописом п’ятдесят три тисячі триста вісімдесят п’ять) гривен 47 копійок.


Лист вих. № С-3

Від 26.11.2020 р.


Клопотання 2

До судді ***

В рамках Справи № ***


за позовом Фізичної особи-підприємця ФОП2

до Фізичної особи-підприємця ФОП1

про стягнення 53 385,47 грн,


Прошу долучити до Справи № *** від 11.09.2020 р., надалі Справа, на вимогу Господарського Суду м. Києва, це Клопотання 2 — "Відповідь — Заперечення на Відзив на Позовну Заяву", далі Заперечення, та додаткові до нього документи, які представлені у відповідних додатках до даного документа.


Заперечення —
відповідь на Відзив на Позовну Заяву


Відповідно до вимог Господарського Процесуального Кодексу України п. 3 Статі 80 Відповідачем надано Суду "Відзив на позовну заяву від 11.09.2020 року" без вказівки дати підготовки або передачі до Суду, далі, Відзив.

Копію даного Відзиву Позивач отримав на судовому засіданні 10.11.2020 р. завдяки наданої Судом можливості здійснити фотографування екземпляру Суду.

Екземпляр Позивача отримано по пошті 16.11.2020 року.

Для зручності роботи з Відзивом він роздрукований, абзаці пронумеровані. Ця копія з пронумерованими абзацами додається з метою полегшення орієнтування в розташуванні абзацу, про який згадується в Запереченні — Додаток 1.

Як слід із реквізитів Відзиву, на стороні Відповідача в процесі розгляду Справа приймає участь Представник Відповідача — адвокат Король І.О. Далі по тексту при згадці разом Відповідача і його представника, буде вживатись визначення Сторона Відповідача.

В преамбулі Відзиву Сторона Відповідача стверджує, абзац 2, цитуємо:

"Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази позовної заяви від 11 вересня 2020 року поданої ФОП ФОП2 щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 53385,47 грн. вважаємо необґрунтованою та не підлягає до задоволення з наступних підстав."

Речення складено з помилками — припустимо з контексту Відзиву, що Сторона Відповідача в даному абаці вважає необґрунтованою саме Заяву/Позив і вважає саме її такою, що, за думкою Сторони Відповідача, "не підлягає до задоволення".

Позивачем розглянуто пояснення щодо зробленої Стороною Відповідача "оцінки в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази позовної заяви".

Позивач не знайшов оцінки Сторони Відповідача обставин такими, що можуть бути прийнятими до уваги.

Також у Позивача визиває сумніви сам спосіб захисту Стороною Відповідача, який обрано, перш за все, невизнання чинності наданих Позивачем доказів.

Ця спроба є повністю невдалою.

Сторона Відповідача наводить багато прикладів нібито неправомірності доказів, наданих Позивачем.

Ці приклади суперечать у ряді випадків один одному, інші суперечать чинному Законодавству України, треті не надано своєчасно — саме тому вони не можуть бути справжніми/вірними, не можуть біти прийнятими до уваги, не можуть розглядатися у якості підстав для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення Позовної Заяви Позивача.

Деякі посилання на норми чинного Законодавства України необґрунтовані в рамках Справи і не мають до неї відношення.

Нагадуємо, в якості доказів Позивачем надано Договір про надання послуг №05 від 05.07.20.19 року, далі Договір, та Акт №1 від 31.01.2020 р., далі Акт.

Наведемо та розглянемо деякі ствердження Сторони Відповідача.


— 1 —

Цитуємо абзаци 4, 5 и 6 Відзиву, у яких Сторона Відповідача стверджує:

"Відповідно до Договору про надання послуг №05 від 05.07.20.19 року (далі Договір) починаючи із дня підписання договору і по сьогоднішній день Позивачем послуги не надавалися на користь Відповідача.

Крім того між Позивачем та Відповідачем будь яких Актів наданих послуг за Договором про надання послуг №5 від 05.07.2019 року не укладалось і не підписувалось так, як вже зазначалося, тому що послуги за договором не надавалися.

Так, як потреба у надані послуг за Договором про надання послуг №5 від 05.07.2019 року відпали і будь-яких завдань зі сторони Відповідача не надавалися так, як передбачено у пункті договору 1.4, 1.5 Договору."

Тут Сторона Відповідача стверджує, що послуг не надавалося на користь Відповідача — абзац 4. Але ж не вказує, на чию саме користь надавалися послуги Позивачем за зазначенням Відповідача.

Потім Сторона Відповідача стверджує, що будь-яких Актів не укладалось і не підписувалось, як вже зазначалося, тому що послуги за договором нібито не надавалися — абзац 5.

Абзац 6 Відзиву взагалі має тільки констатацію думки Сторони Відповідача без наведення будь яких виводів. Сторона Відповідача обриває фразу не зробивши ніяких виводів: "…Потреба у надані послуг … відпалИ, і будь яких завдань не надавалося…"

Про що тут сказано і взагалі — що? Де висновок? Також Позивачем підкреслено неузгодженість єдиного і множини. Це невідпрацьований документ.

Далі в абзаці 13 Сторона Відповідача стверджує:

"Позивачем були порушенні умови договору, а саме п. 4.3.1 Обов’язки Виконавця (Позивача) своєчасно та на високо кваліфікованому рівні надати Замовнику послуги, визначені цім Договором, із сторони Відповідача направлена до позивача вимога про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.4 Договору. (буде долучена клопотанням)."

Тобто ствердження Стороні Відповідача суперечать одне одному — абзац 5 взагалі "послуги не надавались" суперечить абзацу 13 оцінка послуг як не наданих "своєчасно та на високому кваліфікованому рівні", що нібито стало причиною того, що "із сторони Відповідача направлена до позивача вимога про розірвання договору в односторонньому порядку."

Якщо послуги не надавалися, як вони можуть бути оцінені як таки, що порушують умови Договору стосовно їх своєчасності та недостатньо кваліфікованого рівня виконання и як це ствердження може бути підставою для вимоги розірвання договору, якщо послуги не надавалися?

Але ж послуги надавалися, це підтверджує наданий Відповідачем/Замовником Позивачу/Виконавцю Акт, і згідно цього Акту претензій до їх якості і своєчасності немає.

В дужках Сторона Відповідача додає: "Буде долучено клопотанням" — мається на увазі документ "вимога розірвання договору".

Виникає питання: "Посилання на документ є, а документа нема. Чому?"

Робимо висновок — його не було відіслано, він тільки готується.

Він не може бути долучений до Справи у зв’язку із сумнівами щодо його своєчасної наявності.

Слід також підкреслити, що співпраця за Договором "Про надання послуг №05" від 05 липня 2019 року була закінчено с 01 лютого 2020 року після надання Відповідачем/Замовником Акту надання послуг №1 від 31 січня 2020 р., за згодою сторін.

Тобто співпраця за Договором здійснювалась з моменту його підписання Сторонами и по 31 січня 2020 року. Станом на 01 лютого 2020 року ніякої потреби щодо надсилання листа "вимога розірвання договору" не було — за усною згодою Сторін Договору його дію вже була зупинено.

Потреби в якихось додаткових повідомленнях ніякої не було і не має.

На погляд Позивача не має ніякої потреби додавати до розгляду в рамках Справи документ щодо "Вимоги розірвання договору."

Позивач з упевненістю стверджує — він взагалі ніколи не отримував ніяких письмових повідомлень від Відповідача/Замовника — в них не було ніякої потреби тому, що Позивач/Виконавець працював — надавав послуги — особисто, в офісі Відповідача/Замовника за адресою м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2 Б — відповідно до абзацу 12 Відзиву.

Серед іншого це стосується і завдань, які, цитуємо абзац 6: "будь-яких завдань зі сторони Відповідача не надавалися так, як передбачено у пункті договору 1.4, 1.5 Договору." — вони надавалися, як передбачено Договором — за бажанням Відповідача/Замовника усно, а ось їх виконання підтверджено письмово відповідним Актом.

Взагалі-то дата закінчення дії Договору має значення тільки для Сторони Відповідача і тільки в тому разі, якщо Сторони Відповідача робить "вимогу про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.4 Договору" за датою, яка передує даті Акту надання послуг №1 від 31 січня 2020 р., з метою мати додаткові нібито докази, дуже сумнівні, що Акт надання послуг №1 від 31 січня 2020 р. не є чинним.

Однак це не є правдою. А надання документа с датою, яка передує 01 лютому 2020 р. буде підробленням доказів та може кваліфікуватися як спроба введення Суду в оману.

Позивач звертається до Суду з проханням не долучати цей документ до Справи якщо и коли він буде надано.

Наданий Відповідачем/Замовником Акт надання послуг №1 від 31 січня 2020 р. відповідає реальному положенню справ станом на дату підписання. Слід підкреслити, його надано у повної відповідності до норми Господарського Кодексу України згідно Статті 193 "Загальні умови виконання господарських зобов'язань" п. 8., цитуємо: "8. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини."

Акт – це письмове посвідчення виконання повністю Позивачем/Виконавцем його зобов’язань, згідно наданих Відповідачем/Замовником усних завдань.

А ось нездійснення оплаті наданих послуг Відповідачем/Замовником згідно цього Акта суперечить нормі, яка вказується у пункті 2 тієї же Статті 193 Господарського Кодексу України, цитуємо: "2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Слід підкреслити, Позивач свої обов’язки виконував, що підтверджує Акт, якій йому надано Відповідачем/Замовником.

Відзначимо, посилання Стороною Відповідача на пункт Договору 9.4 не відміняє дії пункту 9.1: "Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов’язань за Договором." в частини "в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов’язань за Договором", тобто поза залежністю від наявності/відсутності вимоги "про розірвання договору" до повного виконання обов’язків — у нашому випадку — до здійснення оплаті послуг згідно Акту.

Таким чином, станом на сьогоднішній день Відповідач/Замовник обов’язки стосовно оплати послуг Позивача/Виконавця не виконав — таким чином, вказаний договір і досі діє.

Слід підкреслити наступне:

— укладення Договору здійснено за ініціативою Відповідача;

— текст Договору підготовлено та надано, затверджено та підписано Відповідачем;

— текст Акту підготовлено та надано, затверджено та підписано Відповідачем. Слід підкреслити, що сума Акту у Сторони Відповідача сумнівів не викликає і Стороною Відповідача не заперечується;

— всі документи, зо згадувалися, підписано особисто Відповідачем та завірено печаткою Відповідача;

— ніяких протиправних та/або насильницьких дій щодо підписання Відповідачем та передачі від Відповідачем Позивачу Акту з відповідною вказаною сумою, яки можливо було б розглядати як примушення Відповідача до надання вказаних документів, Позивач не скоював — всі ці документи надано Відповідачем Позивачу на свій власний розсуд та добровільно.

Слід підкреслити Стороною Відповідача не заперечуються дієздатність Відповідача.

Згідно Цивільного Кодексу України пункту 1 Статті 30, цитуємо: "1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання."

Тобто Відповідач цілком усвідомлював свої дії, самостійно їх виконував і має нести відповідальність за невиконання своїх обов’язки.

Згідно норм Цивільного Кодексу України, Статті 627. Свобода договору, цитуємо "1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."

Сторонами Справи в рамках наданих доказів це право використано в повної мере на основі принципів рівності, добровільності та розумності.

Таким чином, Сторона Відповідача не має підстав для обґрунтування нею відмови задоволення позовної заяви Позивача на підставі даних та посилань абзаців 3-13 Відзиву.


— 2 —

В абзацах 14, 15, 16 Відзиву Сторона Відповідача стверджує, цитуємо:

"Оскільки, Позивач використовує даний Договір у власних корисних мотивах, останнім було порушено частину 6 Договору, щодо Конфіденційності.

Пунктом 6.1, 6.2 Договору встановлено, що Сторони зобов’язуються не розголошувати третім особам будь-яку інформацію, що стала їм відома у зв’язку із підписанням цього Договору та виконанням зобов’язань за ним без попередньої письмової згоди другої сторони. Зобов’язання про конфіденційність, поскладені на сторони цим Договором є дійсними протягом всього строку дії Договору та протягом 3 (трьох) років після розірвання/припинення терміну його дії. Під конфіденційною інформацією розуміється будь яка інформація, надана Виконавцеві Замовником документально (у паперовий, електронній або усній формі), а також інформація, що міститься у даному Договорі та інформація про укладення та існування даного Договору.

Відповідач на розголошення конфіденційної інформації письмової або будь якої іншої згоди не надавав."

Наведене ствердження не може буті підставою для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення позовної заяви Позивача.

По перше. Яким саме чином використання Договору взагалі, без вказівки конкретних пунктів Договору, у корисних мотивах, може бути порушенням одного з пунктів договору.

По друге. Яким саме чином корисні мотиви відносяться до конфіденційності — якщо це натяк на продаж конфіденційних даних, де посилання на дані, які нібито використані в корисних мотивах, де доказі.

Яким саме чином це ствердження відноситься до предмету даної Справи — не виконання Відповідачем/Замовником своїх обов’язків згідно вказаним Договору і Акту.

Пов'язування корисних мотивів, згадка про які ніяк не обґрунтовується, як ніяк не поясняються саме мотиви і не доведена їх корисливість, и нібито порушення якійсь норм Договору взагалі не є аргументом у даному випадку.

Ніяких норм Договору Позивач/Виконавець не порушував.

По перше. В Претензії №1 від 20 липня 2020 року — ця Претензія долучена до Справи — Позивач в абазі 16 згаданої Претензії попереджає "Ця Претензія у якості спроби досудового порядку врегулювання спорів у часті посилання на Договір та Акт не може вважатися такою, що підпадає під дію п. 6.2. Договору. Відповідно до діючого Законодавства України у разі неможливості вирішення даного спору у порядку досудового врегулювання і звернення Виконавця до суду з вини Замовника розділ 6. Конфіденційність Договору втрачає дійсність з вини Замовника."

По друге. Цей пункт Договору э настільки заплутаний, він є настілки далеким від норм чинного Законодавства України, що він має розглядатися як яскравий приклад спроби психологічного тиску на Виконавця, на партнера.

Відповідач/Замовник намагається змусити клієнта проти його воли підтримати (вчинити) правочин, що трактується як, див. Статтю 231 Цивільного Кодексу України: "Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску..."

По трете. З яких саме пір та яких саме підстав Сторона Відповідача має право стверджувати, що Суд є третьою стороною/особою у відношеннях між Замовником та Виконавцем/Постачальником і надання Суду в якості доказів по Справі копії екземплярів Договору і Акту може визнаватися як порушення конфіденційності — нагадуємо, в абзаці 16 Сторона Відповідача стверджує, цитуємо: "Відповідач на розголошення конфіденційної інформації письмової або будь якої іншої згоди не надавав."

Право на звернення до господарського суду гарантується, серед іншого, Господарським Процесуальним Кодексом України статтею 4, цитуємо: "Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом."

Судова Влада України не може бути або вважатись третьою стороною у відношеннях між якимось суб’єктами підприємницької діяльності. Це суперечить чинному Законодавству України.

Представник Відповідача не ознайомлений із законами України стосовно Судової Влади в Україні?

Звернення до Суду та відповідне надання всій необхідної за думкою Позивача інформації для вирішення Судом по суті Звернення є невід'ємнім правом Позивача згідно Конституції, іншим законам України.

Ніякий пункт ніякого Договору не може позбавити громадянина України, суб’єкта підприємницької діяльності, його базових прав.

По четверте. Свідомо в цьому пункті Договору зазначено, що цей пункт, цитуємо: "…є дійсним протягом всього строку дії Договору та протягом 3 (трьох) років після розірвання/припинення терміну його дії."

Неосвічена в юриспруденції людина, недосвідчений підприємець дуже помиляється, якщо вважатиме наведене формулювання таким, що відповідає чинному Законодавству України.

Це не так. Цей пункт Договору не заперечує Позивачу звернутися до Суду. Повторимось, це спроба психологічного тиску Відповідачем на партнера.

По п’яте. Повторимось. Див. абзац 16 Відзиву. З яких саме пір громадянин України повинен у когось питати дозволу на подання Позиву у Суді?

Також звертаємо увагу Суду на те, що строк три роки нібито чинності цього пункту співпадає з строком позовної давності, якій регламентується в деяких випадках чинним Законодавством України.

Цей факт виглядає як прийнята Відповідачем до постійного використовування, добре відпрацьована, практика у відношеннях із партнерами, яка нібито обґрунтовує нібито протиправність звернення партнерів Відповідача до Суду у випадках порушення саме Відповідачем чинного Законодавства України.

Слід підкреслити, що ствердження Сторони Відповідача, цитуємо абзац 14 Відзиву: "даний Договір у власних корисних мотивах" наведено бездоказово, має емоційну складову і може розглядатися як спроба психологічного тиску на Суд.

Повторимося. Наведене Стороною Відповідача ствердження не може буті підставою для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення позовної заяви Позивача.


— 3 —

В абзаці 17 Відзиву Сторона Відповідача стверджує, цитуємо:

"Згідно інформації, яка міститься у Акти надання послуг не можливо ідентифікувати, що дані послуги були надані за Договором про надання послуг №05 від 05.07.2019 року, відсутні реквізити даного Договору."

Але ж в Акті прямо і безпосередньо вказано, сторони: "склали цей акт про те, що на підставі наведених документів: Договір: Основний договір…"

Між Відповідачем/Замовником та Позивачем/Виконавцем укладений тільки один договір — "Про надання послуг №05" від 05 липня 2019 року". Таким чином він і є саме базовим, тобто Акт може бути ідентифікований у якості Додатку до Договору дуже просто.

Позивач змушений вдруге звернути увагу на те, що Акт, як і всі документи, зо згадувалися, підготовлені Відповідачем, особисто підписано Відповідачем та завірено печаткою Відповідача.

Відповідач несе відповідальність за правильне оформлення цих документів та згаданого Акту серед них, яки би то ні било посилання на якійсь негаразди з оформленням наданих Відповідачем/Замовником документів можуть бути розглянуті як те, що документи оформлені так свідомо, на випадок звернення Позивача/Виконавця до Суду з метою простішого обґрунтування Відповідачем/Замовником неприйняття їх в якості доказів.

Сторона Відповідача взагалі не звертає уваги на формулювання "Договір: Основний договір" та не надає ніяких доказів щодо наявності/відсутності інших договорів між Відповідачем/Замовником та Позивачем/Виконавцем.

Наведене Стороною Відповідача ствердження не може буті підставою для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення Позовної Заяви Позивача.


— 4 —

В абзацах 18, 19 Відзиву Сторона Відповідача стверджує, цитуємо:

"Умовою підписання даного акту між Позивачем та Відповідачем було те, що Позивачем в майбутньому будуть надані послуги за вказаним актом, та Відповідач в свою чергу здійснив передплату на суму 5000,00 грн., але послуги за вказаним актом так і не були надані Позивачем."

Крім того, на адресу Позивача направлена претензія про повернення грошових коштів за актом на суму 5000,00 грн. (претензія буде долучена клопотанням)."

В Акті немає ані слова про те, що він є підставою для здійснення передплати, в ньому немає ніяких згадок про те, що послуги, вказані у ньому, ще не здійснено/не надано.

В Акті чітко сформульовано, цитуємо:

"Виконавцем були (підкреслено Позивачем) виконані наступні роботи (надані таки послуги): Послуги з комп'ютерного програмування. Загальна вартість робіт (послуг) склала П'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять одна гривня 00 копійок. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (підкреслено Позивачем)."

Послуги БУЛИ виконані, Замовник претензій НЕ МАЄ.

Ніякої згадки про те, що на його підставі має бути зроблено передплата не може бути, тому що робота ВЖЕ виконана. Підкреслено Позивачем.

Слід відзначити, що згаданий Стороною Відповідача платіж надійшов 11 березня 2020 року з формулюванням "Оплата за послуги згідно Договору №08/01/2020-1 від 08.01.2020 р. Без ПДВ" — Додаток 2 до даного Заперечення.

Такого Договору у Позивача із Відповідачем немає. Такий договір Позивач не підписував.

В зв’язку із тим, що за Актом №1 від 31 січня 2020 року обліковується заборгованість, цей платіж віднесено на покриття цієї заборгованість, тому сума Позиву зменшена на 5000,00 грн. відносно базової суми заборгованості за Актом, тобто саме на ту суму, яка заявлена в документі, якого ще не має — претензії. Оскільки сума Позову зменшено на ці 5000,00 (п’ять тисяч) грн. ця претензія, якої ще не має, не може розглядатися в рамках цієї Справи — якщо визнати, що ця сума має бути повернута Відповідачеві в рамках цієї Справи, сума за Позовом має буті відповідно збільшена на п’ять тисяч грн.

Позивач змушений звернути увагу Суду на те, що згадана претензія має/повинна бути розглянута у окремий, іншої, новий справі, за заявою-позовом Замовника (Відповідача у даній Справі).

Ця претензія не може розглядатися в рамках цієї Справи, яка ініційована Позивачем. Вона не має відношення до Позовної Заяви Позивача та ініційованої їм Справи.

Наведене Стороною Відповідача ствердження не може буті підставою для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення Позовної Заяви Позивача.

Позивач звертається до Суду з проханням не долучати цю претензію за Справи якщо и коли вона буде надано.


— 5 —

Двічі Сторона Відповідача додає до тексту Відзиву "в дужках" такий вираз, цитуємо: "Буде долучено клопотанням".

По перше — стосовно "Вимоги розірвання договору".

В друге — стосовно "Претензії про повернення грошових коштів".

У такій спосіб Сторона Відповідача здійснює спробу затягувати судовий процес.

На думку Позивача, за логікою судовий Справи є Позовна Заява, є Відзив, є даний документ — "Заперечення на Відзив на Позовну Заяву" Сторони Позивача.

Сторони мали час та можливість надати відповідні документі і висловити свою думку.

Необхідне та достатні дії зроблені, необхідне та достатні для розгляду Справи документи, на думку Позивача, надано.

Якійсь додаткові матеріали, на думку Позивача, розглядати немає потреби, тем більш, що Позивачем доведено, що вони, а саме "Вимога розірвання договору" та "Претензія про повернення грошових коштів", не мають значення для розгляду по суті цієї Справи.

Позивач наприкінці Заперечень звертається с проханням до Суду розглянути Справу на підставі Позовної Заяви, Відзиву, та "Заперечення на Відзив на Позовну Заяву" та наданих до них документів, винести остаточне рішення та оформити відповідну Ухвалу за рішенням Суду.


— 6 —

Стороною Відповідача надається у якості констатації зміст деяких положень Договору та посилання на норми чинного Законодавства України, а саме Господарського та Цивільного Кодексів України — абзаци 7, 8, 9, 10, 11 Відзиву, але ніяких висновків стосовно суті Справи із цих цитувань не робиться.

Раді чого здійснено це цитування — не ясно.

Стороною Відповідача надаються у якості констатації зміст деяких посилань на норми чинного Законодавства України, а саме Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік", навіть "Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку" Міністерства фінансів України, — абзаці 20-27 Відзиву, але ніяких висновків стосовно суті Справи не робиться.

Раді чого здійснено це цитування — не ясно. До чого, серед іншого, посилання на "запаси" в контексті надання послуг.

У абзаці 28 Відзиву згадується справа Верховного Суду України номер 927/986/17 без вказівки дати і стверджується щодо позиції Верховного Суду щодо, цитуємо "недостатності самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг".

І далі: "Отримання послуг повинно бути підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб’єкта господарювання (використання реальних отриманих послуг у господарської діяльності)."

Слід підкреслити, що в черговий раз Стороною Відповідача не надається ніяких пояснень та підстав щодо використання в якості приклада саме цієї справи, назва якої не надається та не надає ніяких підсумків щодо її використання в рамках Справи.

Позивач змушений вдруге звернути увагу на те, що у Справі в якості доказів Позивачем надано Договір і Акт, яки:

— укладені за ініціативою Відповідача;

— текст Договору підготовлено та надано, затверджено та підписано Відповідачем;

— текст Акту підготовлено та надано затверджено та підписано Відповідачем;

— всі документи, що згадувалися, підписано особисто Відповідачем та завірено печаткою Відповідача;

— ніяких протиправних та/або насильницьких дій щодо підписання Відповідачем та передачі від Відповідачем Позивачу Акту з відповідною вказаною сумою, яки можливо було б розглядати як примушення Відповідача до надання вказаних документів, Позивач не скоював — всі ці документи надано Відповідачем Позивачу на свій власний розсуд та добровільно.

Чи є такі, або аналогічні їм, докази в справі Верховного Суду, на яку посилається Сторона Відповідача, не вказано.

Треба зазначити, що всі ці документи, які представлені Позивачем як докази в рамках Справи, адже надано Відповідачем/Замовником в рамках співпраці за Договором і Актом.

Якщо розглядіти реквізити первинних облікових документів, які можуть бути складені у паперовій або в електронній формі відповідно до ст. 9 Закону №996 — "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які повинні мати відповідні обов’язкові реквізити, то Акт їх має. Наведено ці реквізити із вказівкою, хто їх вказав/запропонував:

— назва документа (форми) — Акт — запропоновано Відповідачем;

— дата складання — 01 січня 2020 року — запропоновано Відповідачем;

— назву підприємства, від імені якого складено документ — Відповідач — запропоновано Відповідачем;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції — ;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення — Відповідач — запропоновано Відповідачем;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції — Відповідач — Відповідачем запропоновано і надано і підпис і печатка.

Відповідач/Замовник добровільно и без примусу підготував, роздрукував, підписав та підтвердив відбитком печатки Договір та Акт.

Акт є саме належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, якій свідчить про реальну зміну майнового стану Відповідача як суб’єкта господарювання, а також доказом використання реально отриманих послуг в господарської діяльності Відповідача.

Які ще повинен надати доказі Позивач, додатково к наданим йому саме Відповідачем/Замовником, якій в момент підготовки та передачі Акту був згоден і з сумою, і з якістю послуг.

Слід підкреслити, що при підготовці Договору та Акту Відповідач/Замовник також проявив себе як досвідчений експерт і всі його дії носять відповідне підґрунтя.

В рамках Справи Позивача не повинно цікавити з яких саме причин Відповідач не розраховується за Договором та не визнає дійсність наданих їм самім, Відповідачем/Замовником, документів, які Позивач надає до Суду в якості достовірних доказів.

Надавши вказані докази, які є письмовими, Позивач таким чином повністю виконав свої зобов’язання в рамках Справи згідно чинного Законодавства України, приклади яких наведено Стороною Відповідача у вказаних абзацах — див. абзаці 29, 30 и 31.

Таким чином, ствердження Сторони Відповідача, наведене у абзаці 32 Відзиву не тільки не відповідаю дійсності, а ще можуть кваліфікуватися як спроба ввести Суд в оману, цитуємо: "Доказів надання послуг, як за актом надання послуг так і за Договором про надання послуг №05 від 05.07.2019 року Позивачем не було надано."

Зазначимо, при цитуванні Стороною Відповідача абзаці 29, 30 и 31 не надається ніяких висновків та доказів, чому саме кількість та якість доказів, що надані Позивачем, не відповідають вимогам вказаних в них норм — статей 73, 74 та 80 Господарсько-Процесуального Кодексу України.

Повторимось, Відповідач/Замовник добровільно и без примусу підготував, роздрукував, підписав та підтвердив відбитком печатки Договір та Акт, які надано Позивачем в якості доказів.

Питання, мабуть адвокат бажає кваліфікувати дії Відповідача/Замовника як свідоме введення Позивача/Виконавця в оману з метою збагачення за його рахунок, та використовувати щодо дій Відповідача/Замовника норми Цивільного Кодексу України пункту 2 Статті 230, цитуємо: "Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину," та збільшити суму позовної заяви вдвічі і це без врахування моральних збитків.

Таким чином, наведене Стороною Відповідача ствердження не може буті підставою для обґрунтування Стороною Відповідача відмови задоволення Позовної Заяви Позивача.


— 7 —

Позивач також змушений відзначити про деякі особливості репутації Сторін у Справи.

Приймати цю інформації при розгляді Справи чи ні, вважати порушення умов виконання договорів, які укладені Відповідачем з його партнерами, системнім явищем в діяльності Відповідача, чи ні, вирішувати Суду.

Для оцінки репутації Позивача слід роздивитись те, що для нього це перше звернення до суду в житті взагалі, і у підприємницької діяльності зокрема.

Для оцінки репутації Відповідача слід роздивитись те, що зараз у Господарському Суду м. Києва знаходиться на розгляданні три справи з позивами до нього, в яких він є відповідачем:

— ця Справа;

— Справа № *** на суму 238 286,10 грн.

— Справа № *** на суму 56 375,00 грн.

Також відзначимо, якщо Позивач вперше реалізував свою право здійснювати підприємницьку діяльність у якості ФОП, то у Відповідача це вже друга "спроба" —згідно наданому до Справи Витягу за кодом 149156248527 від 09.09.2020 р., див. Додаток 2 до Позовної Заяви:

— Запис 1 — ФОП1 з 08.05.2007 р до 20.12.2016 р.;

— Запис 2 — ФОП1 з 13.06.2018 р по даний час — станом на 09.09.2020 р.


— 8 —

Розглянемо абзаци 33, 34, 35 Відзиву, у яких Сторона Відповідача стверджує, цитуємо:

"Позивачем не законно нараховано пеню у розмірі 3135,21 грн. та інфляційних збільшень у розмірі 629,26 грн.

Нарахування пені та відсотків взагалі не повинно нараховуватися, так як послугу по Акту надання послуг №1 від 31 січня 202 року та договору на надання послу №05 від 05.07.2019 року Позивачем не було надано.

Крім того під час здійснення розрахунків позивачем при нарахуванні пені були допущенні порушення, в саме:

— нарахування пені по подвійною обліковою ставкою (в законодавстві відсутня норма про подвійну облікову ставку);

— відсотків на пеню (позивач було на суму пені 2636,97 нарахована ще пеня у сумі 498,24 грн.)

— нарахування пені за період, який перевішує 6 місяців;"

Речення виділено Стороною Відповідача, синтаксис документа збережено.

Позивач вважає потрібним внести деякі пояснення та уточнення щодо деяких висловлювань Сторони Відповідача.

Звертає на себе метода Сторони Відповідача казати "НІ" на все без виключення нюанси документів та речень у Справі: "Не дійсний, не відповідає, не може бути ідентифікований і таке інше..."

Здавалося б, в рамках Справи достатньо попитатися визнати недійсними базові докази, що надано Позивачем. Визнати документи недійсними, визнати Відповідача/Замовника непрацездатнім, хворим і таке інше на момент оформлення Акту і... Все, справа вирішено.

Але ж ні.

Сторона Відповідача нагромаджує аргументи, посилання, цитати, більше, більше, ще більше.

В підсумку робить все більше и більше… Помилок.

Даремно витрачає свій час, час Позивача, а головне, час Суду… Бере змором…

Порушує основні принципи господарського судочинства, серед яких є таки, які вказані у Статті 3 Господарського Процесуального Кодексу України, а саме пункт 10, цитуємо: "10) розумність строків розгляду справи судом.."

Пояснимо.

В абзаці 33 Сторона Відповідача стверджує, що позивачем "Не законно нараховано" пеня та інфляційні збільшення...

В абзаці 34 що вони взагалі "Не повинно нараховуватись", бо "послуги не надано"…

В абзаці 35 Сторона Відповідача починає розбирати, яки порушення були допущені при розрахунку пені…

Питання: якщо послуги не надавалися и пеня не нараховується — все, справа закрито — навіщо розбирати порушення в нарахуванні пені.

Якщо Сторона Відповідача розбирає порушення при нарахуванні пені, це означає, що саме нарахування, хоч і здійснено нібито з помилками, має законні підстави, тобто послуги були надані, хоч проценті і нараховано нібито с помилками…

Робимо висновок — Сторона Відповідача розуміє, що її доводи не мають під собою ніякого обґрунтування і наводить вже аби яки тези щоб якщо не виграти справу, то хоч б затягнути її розгляд якомога більше.

Як вже неодноразово відмічалось Позивачем, Акт є дійсним, послуги за ним надані, що підтверджено письмово Відповідачем/Замовником та погоджено їм із Позивачем/Виконавцем.

Таким чином, підстав заперечувати щодо законності та коректності базової суми для розрахунку пені, тобто суми Акта, у Сторона Відповідача немає.

Сума Акта і сам Акт відповідає дійсності, оскільки запропонована, узгоджена, затверджена письмово Відповідачем/Замовником.


— 9 —

У абзаці 39 Відзиву Відповідач стверджує, цитуємо:

"Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано". Підкреслено Стороною Відповідача.

Очевидно, що Відповідачем/Замовником не виконані обов’язки згідно Договору — Розділ 4. Права та обов’язки сторін, 4.1. Замовник зобов'язаний, пункт "4.1.2. своєчасно оплачувати послуги у розмірі, у порядку та в строки передбачені даним Договором."

Послуги Відповідачем/Замовником не сплачено, тобто його обов’язки їм не виконано.

В Договорі стверджується у Розділі 9. Строк дії цього договору, пункт 9.1. "Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов’язань за Договором."

Тобто Договір має діяти до повного виконання Відповідачем/Замовником своїх обов’язків.

Згідно Договору Відповідачем/Замовником зобов’язаний сплатити Позивачем за виконану роботу.

Позовна Заява подано. Справа зареєстровано 11.09.2020 р.

Крайній день за договором, коли Відповідач/Замовник мав перерахувати гроші Позивачеві/Виконавцеві — Договір, Розділ 2. Ціна послуг та порядок розрахунків, пункт 2.4. Замовник здійснює оплату за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передач наданих послуг… — 14 лютого 2020 р.

Шість місяців с цього дня — 14 серпня 2020 р.

Перша Претензія підготовлено і відправлено 20 липня 2020 р.

В неї вказано, цитуємо абзац 12 Претензії: "Якщо відповідна сума не буде сплачена у термін 10 (десятьох) днів зо дня відправлення даної Претензії, сума за даною Претензією буде збільшена з відповідним перерахунком з урахуванням інфляції, а на вказану в Претензії загальну суму буде нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення."

Крайній строк сплати — 01 серпня 2020 року.

Шість місяців від цього дня — 01 лютого 2021 р.

Претензія у якості Додатку до договору, в зв’язку із порушенням Відповідачем/Замовником може у нього і не затверджуватися, встановлює ще один строк для виконання Відповідачем/Замовником своїх обов’язків за Договором.

Таким чином, Договором передбачено саме те, що він, цитуємо п. 9.1.: "діє … в будь-якому випадку до повного виконання (Сторонами) своїх зобов’язань за Договором.", тобто нарахування штрафних санкцій не може бути припинено "через шість місяців від дня, коли вони мали бути виконані", тому що Договір ще діє, навіть якщо пункту про штрафні санкції у Договорі немає.

Враховуючи те, що діяльність Відповідача своєю метою має отримання прибутку, залучення Виконавця до цієї діяльності на підставі Договору та/або Акту є часткою цієї діяльності, а сума Акту є витратами, які зроблені з метою одержання прибутку, слід вважати відмову Відповідача сплачувати Позивачу за надані послуги, неправомірним користуванням чужими коштами — коштами Позивача.

Згідно з тією ж статтею 232 Господарського Кодексу України, але з іншим пунктом — п 4, цитуємо: "4. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк."

Підкреслимо, Позивач/Виконавець здійснив кредитування наданням послуг на умовах оплати по факту їх виконання Відповідача/Замовника на суму, вказану в Акті.

Оскільки має місце неправомірне користування чужими коштами, а в Договорі строк для нарахування відсотків не встановлено взагалі, в Договорі взагалі немає пункту щодо санкції — не передбачено Відповідачем/Замовником, абзац 39 Відзиву не може бути застосований для заперечення нарахування штрафних санкцій на підставі обмеження саме терміну нарахування.


— 10 —

В абзаці 33 Сторона Відповідача поміж іншого стверджує, цитуємо:

"Позивачем не законно нараховано … інфляційних збільшень у розмірі 629,26 грн."

Якщо відносно нібито "не законного" нарахування пені Стороні Відповідача надає хоч якійсь пояснення, то відносно цього ствердження, щодо "інфляційних збільшень", ніяких пояснень не надається.

В чому саме незаконність нарахування інфляційних збільшень, Сторона Відповідача не дає собі клопоту надати пояснення.

Інфляція як явище має місце. Розмір інфляції в числовому вираженні надається Національним Банком України, далі НБУ, які є підзвітним Кабінету Міністрів України. Сума Акту перерахована у сторону збільшення за даними НБУ. В чому саме "незаконність" нарахування інфляційних збільшень. Стороною Відповідач не вказано.

Таким чином, заперечувати щодо законності нарахування інфляційних збільшень у Сторони Відповідача немає підстав.

Згідно Цивільного Кодексу України, Статті 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання, п.2, цитуємо: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."

Відзначимо, Позивач безумовно має право нараховувати суму інфляційних збільшень, а також три процента річних — які нараховуються, мається на увазі, до моменту сплати сумі боргу.

Додамо: без яких би то ні било обмежень строку давнини нарахувань. За вимогою Позивача — у даному випадку кредитора.

Заміст нарахування трьох процентів річних Позивачем обрано нарахування пені до подвійною облікової ставкою НБУ за кожен банківський день прострочення — відповідно до усталеної ділової практиці, відповідно звичаїв ділового обороту, при відсутності в Договорі пункту щодо відповідальності Відповідача/Замовника у випадку несвоєчасного розрахунку із Позивачем/Виконавцем.

Посилання Сторони Відповідача на відсутність такого пункту в Договорі при том, що має факт нездійснення розрахунків, може бути доказом зловживання Відповідача/Замовника довірою Позивача/Виконавця.


— 11 —

В абзацах 36, 37, 38 і 40 Відзиву Сторона Відповідача надає пояснення щодо висновків абзацу 35 Відзиву, цитуємо вдруге:

"Крім того під час здійснення розрахунків позивачем при нарахуванні пені були допущенні порушення, в саме:

— нарахування пені по подвійною обліковою ставкою (в законодавстві відсутня норма про подвійну облікову ставку);

— відсотків на пеню (позивач було на суму пені 2636,97 нарахована ще пеня у сумі 498,24 грн.)

— нарахування пені за період, який перевішує 6 місяців;"

Заперечення щодо третього пункту нами вже надано у розділі 9 — Позивач вважає за умовами Договору нарахування має бути безстроковим, тобто має бути закінчено після сплати Відповідачем заборгованості.

Роздивимось, які саме міркування покладені Позивачем, с однієї стороні, та Стороною Відповідача, з іншої сторони, в основу розрахунку штрафних санкцій.

1. — Позивач: Штрафні санкції нараховані за кожен банківський день невиконання зобов’язань відповідно до усталеної ділової практиці, відповідно звичаїв ділового обороту, при відсутності в Договорі пункту щодо відповідальності Відповідача/Замовника у випадку несвоєчасного розрахунку із Позивачем/Виконавцем;

— Відповідач: Згідно Статті 549 ЦК України "Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання" — абзац 36 Відзиву.

Дана помилка мала б бути визнаною несуттєвою, оскільки зроблено на користь Відповідача, але ж Сторона Відповідача вважає інакше.

2. — Відповідач: "Відповідно до ч. 6 Статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором." — абзац 40 Відзиву.

— Позивач: штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою Національного Банку України відповідно до усталеної ділової практиці, відповідно звичаїв ділового обороту, при відсутності в Договорі пункту щодо відповідальності Відповідача/Замовника у випадку несвоєчасного розрахунку із Позивачем/Виконавцем;

3. — Відповідач: "Частиною 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються." — абзац 37 Відзиву.

— Позивач: Надана Позивачем Відповідачу Претензія №1 від 20 липня 2020 р. на суму 52257,97 не була задоволена. В цієї Претензії (долучено до Справи) в абзаці 10 зазначено, цитуємо: "Станом на 20 липня 2020 року сума претензії Виконавця Замовнику становить 52257,97 (прописом п’ятдесят дві тисячі двісті п’ятдесят сім) гривен 97 копійок. Ця сума підлягає перерахуванню Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця згідно умов Договору про надання послуг №05 від 05 липня 2019 року та Акту надання послуг №1 від 31 січня 2020 року."

В зв’язку із незадоволенням Відповідачем цієї Претензії №1 від 20 липня 2020 р. сума цієї Претензії №1 від 20 липня 2020 р. використовувалась як базова при розрахунку розміру штрафних санкції для Позовної Заяви.

Слід підкреслити, що Відповідача було попереджено в абзаці 12 вказаної Претензії №1 від 20 липня 2020 р., цитуємо: "Якщо відповідна сума не буде сплачена у термін 10 (десятьох) днів зо дня відправлення даної Претензії, сума за даною Претензією буде збільшена з відповідним перерахунком з урахуванням інфляції, а на вказану в Претензії загальну суму буде нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення."

Додатково треба зазначити, що в абзаці 13 вказаної Претензії №1 від 20 липня 2020 р. зазначено, цитуємо: "Згідно п. 9.3. Договору моментом повідомлення прийнято вважати дату відправлення листа будь-якою із Сторін." у зв’язку із тим, що саме цей пункт Договору було підготовлено Відповідачем всупереч звичаїв ділового обороту.

Позивач вважає необхідним вказати на порушення Відповідачем/Замовником наступних норм Цивільного Кодексу України, цитуємо.

Глава 48. Виконання зобов'язання

"Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

"Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."


— 12 —

Якщо неможливо при нарахуванні пені використовувати правила відповідно до усталеної ділової практиці, відповідно звичаїв ділового обороту, при відсутності в Договорі пункту щодо відповідальності Відповідача/Замовника у випадку несвоєчасного розрахунку із Позивачем/Виконавцем, з метою прискорення прийняття рішення у Справі, просимо розглянути можливість використати для спрощення розрахунку сумі Позову, відповідну норму Цивільного Кодексу України, а саме Статтю 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання, п.2, цитуємо: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."

Таким чином для розрахунку мають використовуватися інфляційні нарахування у розмірі трьох проценті річних, далі Ріні.

1. Сума Акту — 54621,00 грн. (п’ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Ця сума э базовою для розрахунків в період с 10 лютого по 10 березня 2020 р. — 29 днів.

Тут 10 лютого 202 року — останній термін, у якій Відповідач мав сплатити суму Акту

Річні 1 — з цей період — Річні 1 = 54621,00 грн. * 3,00% / 365 дн. * 29 дн. = 130,19 грн.

Частка оплаті — у розмірі цієї частки 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. надійшла частково —11 березня 2020 року.

За вирахуванням часткової оплати Базова сума для розрахунків в період с 11 березня 2020 р. 49621,00 грн. (сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять одна грн. 00 коп.)

10 вересня 2020 р. — дата надання Позовної Заяви до Суду. Другій період нарахувань — с 11 березня 2020 р. по 10 вересня 2020 р. складає 183 дня.

Річні 2 — з цей період — Річні 2 = 49621,00 грн. * 3,00% / 365 дн. * 183 дн. = 746,35 грн.

Таким чином, сума річних нарахувань складає у сумі = 130,19+746,35= 876,55 грн.

Таким чином, у цьому варіанті сума для стягнення з Відповідача на користь Позивача складає суму у розмірі 49621,00 (сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 00 копійок основного боргу, суму інфляційних збільшень у розмірі 876,55 грн. (вісімсот сімдесят шість) грн. 55 копійок та вартість судових витрат — визначена Позивачем у розмірі державного мита — у розмірі 2102,00 (прописом дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Якщо Суд визнає аргументі Сторони Відповідача в частини помилковості нарахування пені Позивачем по варіанту Позовної Заяви такими, що мають бути прийнятими до увагу, Позивач звертається з проханням долучити до Справи другій варіант розрахунків с новою сумою інфляційних збільшень згідно цього пункту.


— 13 —

Позивач звертається до Суду з проханням зупинити дії Сторони Відповідача які направлені на затягування процесу розгляду Справи.

Позивач звертається до Суду з проханням не приймати до уваги дії Сторони Відповідача з надання документів, які направлені на затягування процесу розгляду Справи.

Позивач звертається до Суду з проханням не приймати до уваги документі, які намагається додатково надати Сторона Відповідача і які не мають відношення до суті Справи.

Серед цих дій:

— цитування статей Законів України без вказівки, яке саме відношення вони мають до суті Справи та до Позиву;

— цитування статей Законів України без відповідних виводів, які б мали відношення до суті Справи та до Позиву;

— спроба долучити до Справи документи, які не мають відношення до суті Справи.

Позивач звертається до Суду з проханням приймати до розгляду тільки ті документи Стороні Відповідача, які надано Відповідачем к моменту подання Стороною Відповідача Відзиву на позовну Заяву і разом із нею.


— 14 —

Стосовно Судових витрат , які поніс Відповідач слід відмітити наступне.

Позивач звертає увагу Суду на те, що в абзаці 54, якій має відношення до розрахунку витрат Відповідача в рамках судового процесу у Справі, Стороною Відповідача здійснено помилку — вказано, що договір про надання правової допомоги укладено, цитуємо: "між ФОП ФОП1 та АБ "Адвокат1 та Партнери", що не надає можливості ідентифікувати цей договір, як такий, що має відношення до Справи, тім більш що номер договору не вказаний.

Не може також вважатися підтвердженням наявності договору, бездоказове ствердження, що він є укладеним.

На погляд Позивача, до ствердження Сторона Відповідача має надати докази, а саме, відповідним чином завірену копію договору про надання правової допомоги, надання документів, які підтверджують право АБ "Адвокат1 та Партнери" и Адвокат1 займатися адвокатською діяльністю, а також довіреності, наданої Відповідачем адвокату Адвокат1 на право представляти його інтереси у Справі, яка має бути долучено до Справи.

Оскілки деяких документів не було надано своєчасно досвідченими фахівцями у адвокатської справі, Позивач звертається до Суду з проханням — з метою перешкодити затягуванню судового процесу, не вимагати від Сторони Відповідача надати додаткові документи, а залишити вимоги Стороні Відповідача, які ґрунтуються на згаданому договорі без задоволення в рамках цієї Справи, та вважати, що ніякого договору на правові послуги, який би мав відношення до Справи, не існує.

Відзначимо також, на погляд Позивача, Відзив містить стільки помилок, що вимагати гроші за його написання неетично. Слід підкреслити, аргументи, надані Стороною Відповідача в деяких випадках можуть бути використані саме проти Відповідача, чиї дії, завдяки аргументам адвоката, можливо трактувати як таки, що свідомо вжиті для введення в оману партнера.

На погляд Позивача, вказане є підставою відмовити в задоволені вимог Відповідача щодо компенсації Позивачем витрат Відповідача на написання Відзиву на позовну заяву в розмірі 3000,00 грн., тем більш, що доказів щодо сплаті цієї суми і досі не надано.

Сплачені на користь АБ "Адвокат1 та Партнери" 1500,00 грн. за участь у першому засіданні Суду адвоката взагалі сплачені ні за що, якщо враховувати те, що адвокат був взагалі непідготовлений до засідання і завдяки цієї непідготовленості адвоката Суд змушений був призначити додаткове засідання.

Чому недбалість та непрофесіоналізм адвоката повинні оплачуватися. За що тут взагалі платити.

Позивач звертається до Суду з проханням не брати до уваги вимоги Сторони Відповідача щодо компенсації витрат Відповідача на послуги правого захисту які вже надійшли і не приймати до уваги ти, ще надійдуть як такі, що сприяють затягуванню процесу розгляду Справи.


— 15 —

Враховуючи вищенаведене


ПРОШУ:


1. Визнати аргументи Сторони Відповідача, які наведені у Відзиву на Позовну Заяву по справи № *** не обґрунтованими.

2. Визнати кількість документів, наданих Сторонами Справи достатньою для розгляду в рамках Справи і відмовити в прийманні будь яких додаткових клопотань та документів.

3. Завершити розгляд Справи на черговому засіданні.

4. Прийняти Ухвалу по Справі на підставі наявних документів і звернень — Позову, Відзиву та цієї Відповіді на Відзив на Позовну Заяву.

5. Прошу прийняти рішення на користь Позивача.


Додатки

1. Копія Відзиву із нумерацією абзаців, яка здійснена для зручності розгляду Відзову та цієї Відповіді на Відзив;

2. Платіжне доручення 55 від 11 березня 2020 р. на суму 5000,00 (п’ять тисяч) грн. Без ПДВ.


Дата, Фізична особа-підприємець Підпис, П.І. Б. (ФОП2)